Історія цієї книжки як мінімум незвичайна. Сергій Оксеник (він же професор Могилянки Сергій Іва… стоп! а чого це я буду розказувати хто, якщо він і сам не каже?! га? а от і не скажу!) рив якось на дачі яму. Не сам, звісно, бо яму самому рити нудно, а з кумом. Для чого йому була та яма – хто його зна… може, бульбу хотів закопувати… А що з кумом краще не тільки горілку пити, а і ями рити, то яма у них вийшла глибоченька. Ну і десь на енному метрі напоролися вони на стару машину часу, в якій був сувій із рукописом. Ото, мабуть, тішився професор Могилянки, коли побачив такий раритет! Кинув свою яму і побіг швиденько розшифровувати сувій. Той, судячи з усього, мав бути непересічного розміру, бо наразі Оксеник розшифрував уже два томи майже по 300 сторінок, і то ше не факт, що більше він ніц не нашифрує :)))
Зміст (дуже коротко). Після конкретної екологічної катастрофи, в результаті якої все людство похворіло і майже загинуло, цивілізація як така накрилася і люди полишалися тільки в забитих селах посеред лісу, який, користуючись моментом, розрісся так, що дай дорогу. Можна прикинути, що катастрофа була чи не чорнобильська, бо діти, які, власне, є головними героями, – всі троха мутанти. Скажімо Лисий фізично відчуває наближення небезпеки, Леля плаче живою водою, а Марічка розуміє всіх людей, тварин і рослин і навіть ступу Баби Яги. Так от, на початку першого тому Лисий відправляється в Руїну (чимось змахує на Київ) на пошуки порошку, який очищує воду. По дорозі він знайомиться і стає друзями з дітьми з одного села, яке вщент винищили вовкулаки. Переживши неміряно пригод із саранцями, здоровими підземними черв’яками, вовкулаками, Бабою Ягою, Лішаком і так далі Лисий добирається в Руїну, де знайомиться з вічним Інженером (став вічним внаслідок того, що пережив хворобу), дізнається, що треба викопати криницю і нафіг не нада порошок і успішно вертається в рідне село з купою дітвори, де стає другим головним після місцевого Інженера. З цього починається другий том, в якому в селі починають коїтися дивні штуки і хтось явно плете інтриги проти дітей. В цьому томі зеленоока красуня Леля знайомиться з русалками і дізнається, що її сльози – то жива вода, а також зводить з розуму зеленими очима вождя сусіднього села, так що той (старий і ветхий дідо, до речі) нагло хоче з нею одружитися. А відважний воїн Лисий переживає справжню смерть, в результаті чого раптом стає більш виваженим і взагалі дорослішає. Маленька Марічка, яку всі люблять, у свою чергу втіхаря годує ягодами великого ведмедя і вічно кудись зникає, а сільська красуня Люба виявляється внучкою Баби Яги. Дітям доводиться тікати від Чати, який чатує, червів, видр і людей, які з того всього найнебезпечніші. Наприкінці село воює з вовкулаками і завдяки розуму і досвіду дітей виграє бій. Всі щасливі, тільки Лелі довелося добряче поплакати, щоб всіх оживити.
Книжка, звичайно, цікава, весела і ненапряжна. Під каву на свіжому повітрі йде просто за милу душу. Прочитала я її з величезним задоволенням. При бажанні там можна відчитати просто неміряно літературних алюзій (ну, хоча б Марічка і ведмідь, або підземні черви – ну хто ж не бачив того фільму?), про фольклорні штуки я вже й не кажу. Але що особливо тішить – це те, що всі лісові потвори і почвари – або вигадані, або наскрізь українські, так що ніяких ельфів, гномів та іншої євро-нечисті немає, а є русалки, лішаки (сова-перевертень), вовкулаки (цих представляти не треба), гігантські видри, пусті дерева, які висмоктують душу і так далі. Гарно вписуються також влучно підібрані імена. Одним словом, таких речей, як відсутність відчуття українського і нестачу фантазії авторові не закинеш. Недаремно ж він дитячою літературою в миру займається.
З тих особливостей, які відразу впадають в око, вартує згадати особливу насиченість тексту. Упродовж 300 сторінок з дітьми стільки всього відбувається, що Гаррі Поттеру стало би на три томи, а запам’ятати все це може хіба що неперенасичена інформацією дитина (я до таких не належу). Втім, ця насиченість має і свій мінус. Усе ж для своєї цільової групи "середнього шкільного віку" того трохи забагато.
Ну а далі не без того, щоб трохи на автора наїхати. Скажімо, центральний стрижень другий том втрачає. Раніше ми знали, що Лисий іде у Руїну, а все що трапляється по дорозі – то його пригоди. Тепер же навколо дітей плететься інтрига, але хто і що з того буде мати ясно хіба наприкінці. І це якось збиває з толку, бо коли починаєш думати, як би його переказати, то приходиш до висновку, що доведеться переказувати сюжети, а із загальною фабулою трохи проблема.
Крім того якось дуже вже буквально втілена ідея ініціації: смерть дитини, в результаті якої народжується дорослий чоловік. Дослівно так воно і стається: Лисого реально вбивають. І не допомогла би йому ніяка сила, якби Леля не плакала над ним живою водою. І летить він по своєму темному коридору(точніше по просіці, але то суті не міняє) геть чисто так як то буває в усякій езотеричній літературі. Ну а повернувшись сходу стає виваженішим і втрачає свій неоціненний дар відчувати небезпеку, що вже ну ніяк не узгоджується з висловленою в першою томі думкою, що саме в цих дітях, які вміють щось таке нове і незвичайне, майбутнє світу. Це ж значить, що і Леля і Марічка свого дару позбудуться….
Насамкінець якось дивно звучить ідея, що у всіх злощастях лісу: у напрямку руху вовкулаків, у тихій пожежі, ще там у чомусь винна черва, маленькі такі сині черв’ячки, які сплять і бачать, як би то захопити весь ліс, і здатні на підсвідомому рівні керувати вовкулаками: бігти саме туди і замочити саме того. Якось непереконливо воно. До того ж, судячи з єдиного повноцінного опису цих черв’яків, ніякі вовкулаки їм нафіг не нада. Їх багато, вони сині і реально небезпечні, нафіг їм ті безмозгі вовкулаки – фіг поймеш.
А завтра в Могилянці презентація цього чуда. Треба йти, ага :)
- Location:на роботі, ееех :(
- Mood:вчора в клюбі були танці
- Music:щось із вчорашньої сальси
Profile
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=92)
instytutka- instytutka
Comments
чи не знаєте чи буде третя?
но я сюда власне по дєлу. я не бачила отого фільму про черв"яків. підкажи, будь ласка :)
а на рахунок фільму - то це типу трилер 80-х "земля дрижить", здається називається. періодично по телеку повторюють, коли вже зовсім з репертуаром тяжко :)