Серед круглих столів першого дня варто відмітити стіл із сюрреалізму – певно, єдиний з них усіх, що мав суто науковий вигляд і рівень. Дві доповіді: в одній доводилося, що Антонич – не сюрреаліст, в другій – що ніякі сімдесятники і вісімдесяткники не сюрреалісти (це наскільки я пам’ятаю, якщо щось не так, вибачайте). При цьому друга доповідь, яку робила дорога Святочко, подавала такі приклади, що якби вона на початку зробила абсолютну протилежну тезу, ми би всі повірили, що вона права :) от що значить могилянська школа! *самовдоволено всміхається*

Щодо Горобчука і іже з ними, то їм стіл по постмодернізму вдався, м’яко кажучи, слабувато, а Короташів стіл про фентезі – то було щось взагалі странне, перли типу "протилежні підлоги" в доповідачки (рута рулить!), заявки типу "Енеїда – це фентезі" в самого модератора, і взагалі намагання, традиційне для українського літературознавства до речі, притягнути за вуха окремі тексти до теорії для того, щоб знайти традицію фентезі в укрліт ще задовго до того, як сам Толкієн народився на світ. Єдине, що могло виправдати цей стіл, це обговорення після доповідей, де народ намагався з’ясувати якісь критерії розрізнення фентезі, наукової фантастики і просто фантастичного в літературі.

Поетичний вечір того дня традиційно концентрувався на лауреатах: нових, старих і так би мовити "метричних" (від слова метр в розумінні ас :). Дали, правда, почитати не тільки лауреатам, але я мовчу, бо ще дістану, як тоді ))))

Наступного дня ваша покірна Інститутка сама вела два круглі столи, а на третьому читала доповідь, так що якщо скажу щось аж надто упереджено, то вже вибачте :))). Особисто мені найбільше сподобався круглий стіл з фемінізму, який вела Зумка в ролі доброї феміністки і втикалася Погинайко в ролі феміністки злої, яка переважно з’ясовувала присутнім деякі категорії феміністичної критики, типу як розрізняти стать і ґендер і феміністичне і фемінне, що взагалі-то є різними речима, але народ їх чогось плутає. Особливо народу сподобалася маленька презенташка, яка представляла візуальні приклади того, які існують упередження і міфи про феміністок. Було весело :)

Мушу похвалити і власний круглий стіл про то, як викладати укрліт, жеби в людей після того залишалося хоча б мінімальне бажання читати :)))) Я боялася, що на нього ніхто не прийде, але ні, трохи людей було, а дискусія навіть затягнулася майже до самого обіду. Висновок, до якого ми прийшли, - радикальний по суті своїй, але далеко не такий радикальний, як у Грабовича. Ми дійшли до того, що в школі зараз варто класу так до десятого вчити читати взагалі, тобто давати читати ті тексти, які для кожного віку цікаві (і якщо то буде Дереш у 9 класі, то най це буде Дереш) так, щоб вони викликали цікавість до літератури, навики і потребу читання, а вже потім у 10-11 класі зробити короткий курс з історії літератури, який би пояснював діалектику літературного процесу. При цьому ніхто не каже виключати, скажімо, "Кайдашеву сім’ю" або "Зачаровану десну", які направду цікаві, але пожертвувати надміром чіпок такой можна. Але шось я розігналася.

Останній круглий стіл відвідало найбільше народу (підозріваю, що прийшли тільки заради модератора – Ушкалов форевер, ггг). Дарагая Погинайко зробила на тому столі доповідь про жіночі образи в літературі про гопників, чим заслужила визнання в окремих представників творчої молоді, оскільки грамотно "прохавала" тему, і тепер я не просто злобна феміністка, але ще й при цьому реальний пацан :))))